Бог удихнув життя у кожного з нас – і ми прийшли у цей
світ. Але прийшли з метою вдосконалення. А життя, звісно, не має меж. Отож, як
каже народна мудрість, вік живи – вік учись. А інакше і не може бути у нашій
педагогічній діяльності.
Я,
Присліпська Світлана Валентинівна, 1964 року народження, освіта вища, вчитель
української мови та літератури, у 1985 році закінчила Херсонський державний
педагогічний інститут ім.. Н.К.Крупської за спеціальністю українська мова та
література.
З
1985 року і дотепер працюю вчителем української мови та літератури
Новокиївської ЗОШ І-ІІІ ступенів (стаж роботи 32 роки).
Курсову перепідготовку проходила 4-рази при
Миколаївському ОІППО (востаннє у 2015 році).
Зараз працюю за фахом (учителем
української мови та літератури у 6-9 класах).
Без
патетики і надмірної пафосності люблю і шаную рідне слово, рідну мову. Отак
просто, по-земному і по-людськи , щиро. Вважаю, що будь-які новинки, проекти в
освітянській галузі допомагають осучаснити сприйняття мовно-літературних явищ,
зацікавити вихованців у вивченні рідної мови як необхідної умови духовної
самореалізації, соціального самоствердження.
Моє педагогічне
кредо:
Тож
починаймо день із любові, із віри в правильність своїх педагогічних ідей,
обраних доріг, нескінченних можливостей своїх вихованців-зернят. Хай будуть
гарними сходи, а ще буйним – ріст. В.О.Сухомлинський писав: «Школа повинна бути яскраво палаючим
вогнищем морального багатства! Саме тут можна і необхідно підтримати дитину,
переконливо доказати їй у необхідності ефективного внутрішнього учіння,
використовуючи при цьому різні стимули.»