Навчальний рік 2019-2020
ОСНОВНА І СТАРША ШКОЛА
Українська мова
у 5 – 9
класах за
навчальною програмою: Українська мова. 5 – 9
класи. Програма для закладів загальної середньої
освіти з українською мовою навчання. − К.: Видавничий дім «Освіта», 2013
(зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 07.06.2017 № 804);
у 10
-11 класах – за новими
навчальними програмами (рівень стандарту та профільний рівень), що затверджені
наказом МОН від 23.10.2017 № 1407.
Навчальні програми
розміщені на офіційному сайті МОН за покликанням: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi
Нові
навчальні програми для 10-11 класів відповідають засадничим положенням Державного
стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету
Міністрів України від 23.11.2011 № 1392), ключовим положенням концепції «Нова
українська школа».
Документ розроблено з урахуванням завдань сучасної
мовної освіти, модернізаційних процесів в освітньому просторі України,
особливостей шкільного предмета «Українська мова» й потреб сучасних учасників
освітнього процесу.
Змістові компоненти представлені чотирма лініями:
мовною, мовленнєвою, діяльнісною й соціокультурною, що дають змогу комплексно
реалізувати завдання шкільної мовної освіти.
Зміст мовної лінії, зокрема програми рівня стандарту,
визначають теми, знання яких сприяє формуванню мовної культури й мовної
грамотності, забезпеченню функційності знань,
узагальненню вивченої теорії в 5 – 9 класах, а
саме: лексична, орфоепічна, орфографічна, морфологічна, синтаксична,
пунктуаційна і стилістична норми.
У мовленнєвій лінії подано перелік рекомендованих
видів роботи, які дають змогу учням реалізувати здобуті знання на практиці. Ці
види роботи забезпечують повноцінний мовленнєвий розвиток старшокласників, адже
комплексно охоплюють формування всіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання,
читання, говоріння і письма). Системний підхід до розвитку мовлення учнів не
передбачає виділення окремих годин на традиційні для 5 – 9 класів аудіювання, читання мовчки та вголос, перекази, твори
тощо, оскільки ці види роботи передбачено на кожному уроці. Учитель може на
власний розсуд змінювати запропоновані теми й види
роботи, але водночас прагнути протягом року рівною мірою приділяти увагу
розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності.
Сучасні соціокультурні умови, інтеграція української
освіти в європейський контекст зумовлює введення до навчальних програм такого
виду письмових робіт, як есе, спрямованого на активізацію
навчально-пізнавальної діяльності учнів, учениць, підвищення в них інтересу до
навчання предмета, розвиток особистості, критичного мислення,
лінгвокреативності.
Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер
сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція,
невимушеність та емоційність викладу.
Види есе:
Вільне
|
Формальне
|
Ознаки:
невеликий обсяг (7-10 речень);
вільна форма і стиль викладу;
довільна структура;
обов’язкова вимога: наявність позиції автора.
|
Ознаки:
дотримання структури тексту,
наявність відповідних компонентів (тези, аргументи,
приклади, оцінювальні судження, висновки);
обґрунтування (аргументування) тези.
|
Вільне есе обмежене в
часі (5 – 10 і 10 – 15 хв.). До нього доцільно вдаватися на кожному уроці й на
різних етапах його: цілевизначення, закріплення, рефлексії тощо.
Для написання формального есе виділяють більше часу:
від 20 до
45 хвилин.
45 хвилин.
Види формального есе:
інформаційне
(есе-розповідь, есе-визначення, есе-опис);
критичне;
есе-дослідження
(порівняльне есе, есе-протиставлення, есе причини-наслідку, есе-аналіз).
Вимоги до
формального есе
1. Обсяг – 1 –
2 сторінки тексту (120-200 слів).
2. Есе
повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен
абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно
писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише
інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.
5. Есе має
відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В
есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що
визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з
іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до
іншої, думка має розкриватися послідовно.
6. Есе повинно
засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття,
терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе має
містити переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура
есе
Есе
складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ –
обґрунтування вибору теми есе.
Основна
частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця
частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх,
виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок –
узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз
вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.
Немає коментарів:
Дописати коментар