Літературний напрям
Літературний напрям – імпресіонізм. М. Коцюбинський вважається яскравим представником імпресіоністичної течії в літературі.
Імпресіонізм (від франц. «враження») – художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.
Образи («дійові особи») новели
У підзаголовку до «Intermezzo» написано: «Дійові особи» і подається їх перелік:
• зозуля
• жайворонок
• три білі вівчарки
• ниви у червні
• сонце
• моя утома
• залізна рука города
• людське горе
На перший погляд, їх дійовими особами не назвеш, та вони тісно пов’язані між собою, доповнюють одне одного, зумовлені ідейним змістом.
Серед мінорних (тобто негативних) образів новели – втома, залізна рука города (міста), людське горе.
Так, втома міцно тримає душу письменника, він бореться з нею за свій душевний спокій. І втома поступово відступає. М. Коцюбинський милується природою, подовгу гуляє полями.
Залізна рука міста – це втілення проблем у житті героя, негативного впливу міського життя, відірваного від природи, що призводить до втоми, відчаю. Образ залізної руки згадується на початку та наприкінці твору (спочатку герой тікає від «залізної руки міста», потім вона повертає його назад, але коли він уже відпочив і морально готовий продовжувати боротьбу).
Спочатку природа ніби протистоїть ліричному герою: «На небі сонце — серед нив я». Поступово відновлюються сили героя, сонце змінює його настрій, стає бажаним гостем.
У закличних словах: «Погаси сонце й засвіти друге на небі…» відчувається готовність героя до нової боротьби.
Розгортанню образу сонця допомагають зозуля та жайворонок.
Під натиском сил природи відступає «утома». Спершу вона повністю заволоділа героєм, та проходить час, і вона
нагадує про себе тінню чи хмаринкою на якийсь час та й поступається місцем сонцю.
нагадує про себе тінню чи хмаринкою на якийсь час та й поступається місцем сонцю.
Єдиний людський образ у творі, крім образу автора, це образ селянина. Він пов’язаний з образом «людського горя». Зустрівшись із ним, герой відчув усі страждання селянства – бідного, безземельного, затурканого.
Образ селянина уособлює український народ, за щастя і свободу якого повинен боротися митець своїм художнім словом. Ліричний герой співпереживає горю селянина, думає про долю трудящих.
Новела «Intermezzo» — ніби суцільний пейзаж, і в той же час ми майже не бачимо природи, не знаємо, що в ній відбувається. Перед нами — душа ліричного героя. Саме душею заволоділа втома, саме в душі грає жайворонок на голосній арфі, глибоко в душу западають слова селянина.
«Дійові особи» символізують складну боротьбу, що відбувається в душі героя, передають, як поступово, відпочиваючи, приходить він до усвідомлення необхідності боротьби.
Отже, так звані дійові особи новели «Intermezzo» — це символи суперечливих почуттів та переживань ліричного героя, який втілює кращі риси митців своєї епохи.
