Соціокультурна
змістова лінія є засобом опанування національних, загальнолюдських, культурних і духовних цінностей, норм,
які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному
й морально-етичному розвиткові особистості, органічному входженню її в соціум.
Змістове наповнення цієї змістової лінії здійснюється на основі відбору
соціокультурних відомостей освітніх галузей «Мови і
літератури»,"Суспільствознавство", "Мистецтво", а також
інших освітніх галузей. Ця змістова лінія передбачає добір, опрацювання й
конструювання тематично й стилістично орієнтованих текстів, що забезпечать розвиток
комунікативних умінь і навичок (соціокультурна компетентність). Окремо години
на реалізацію цієї змістової лінії не виділяються. Здійснення практично
на кожному уроці внутрішньопредметного зв’язку із лексикою й фразеологією,
прислів’ями, приказками й крилатими висловами забезпечує можливість послідовно
збагачувати мовлення учнів цими необхідними засобами.
Соціокультурний принцип вимагає вивчення мови на основі
створеної українським народом оригінальної і яскравої культури, відображеної в
міфології, традиціях і звичаях, усній народній творчості, у творах красного
письменства, а також акумульованої в перекладних літературних творах культур
інших народів, трансформація учнем відомостей з мови, літератури, історії та
інших предметів, власного життєвого досвіду, що здійснюється у процесі
підготовки усних і письмових творів, під час виконання творчих робіт інших
жанрів, у власний погляд на життя, переконання, світоглядні настанови, ідеали,
у знання культурних реалій, які забезпечують органічне входження в суспільство,
визначення свого місця в ньому, реалізацію потенційних можливостей особистості.
З цією метою ретельно добираються, конструюються й систематизуються тексти з
виразним виховним спрямуванням і відповідна тематика творчих робіт, що
передбачає формування патріотичних, морально-етичних, екологічних переконань і
естетичних смаків. Соціокультурна
змістова лінія ґрунтується на розумінні мови як носія культурних цінностей,
основи професійного становлення людини, засобу формування мовної картини світу.
Необхідність
розвитку національно свідомої, духовно багатої мовної особистості в незалежній
українській державі зумовлює потребу формувати в школярів соціокультурні знання
й вміння, виховувати шанобливе ставлення до життєдайного джерела народної
мудрості, продовжувати кращі традиції минулого, примножувати їх, вміло
трансформувати в сучасне життя, бо «…історія культури нашого народу
визначається передусім тим, що ми нізвідкіля не прийшли, на своїй землі ми були
завжди. Це означає, що в етносі своєму зберігаємо поряд із рисами надбаними,
позиченими, глибочезну архаїчність, яка, попри всі струси та зміни, усі
суспільні та історичні катаклізми, певною мірою залишається незмінною. Ми не
садимо свого мисленого дерева заново в нову землю, але весь час прищеплювали
нові цивілізаційні пагони до старого. Не завжди те дерево цвіло, часом і
присихало, але старе гілля зрізувалося, а нове проростало» .
На уроках мови,
літератури, в позаурочний час повинно відбуватися «соціокультурне зростання»
учня. Учителю-словеснику випадає найпочесніша, найвідповідальніша місія
допомогти учнівській молоді прилучитися до культурної скарбниці українського
народу. Зауважимо, що на сучасному етапі 1 процес освоєння культурної спадщини
має свої особливості. Тенденція переосмислення ролі й значення культурної спадщини
полягає у прагненні не лише зберегти її в первісному вигляді, а й активно
ввести у формат теперішнього життя. Відкриття нового в старому спонукає не
механічно використовувати надбання минулих поколінь, а вивчати його й активно
вводити в сучасну соціокультурну ситуацію, розуміти спадкоємність художніх
цінностей. Адже «… культура – це насамперед пам’ять. Тому вона завжди пов’язана
з історією, завжди передбачає неперервність морального, інтелектуального,
духовного життя людини, суспільства».
Основними
завданнями, які необхідно реалізувати для досягнення соціокультурної мети, є:
•
вироблення в учнів уміння взаємодіяти з іншими людьми в полікультурному
суспільстві;
•
залучення школярів на практиці ефективно застосовувати набуті знання й уміння;
•
формування духовного світу учнів, ціннісних світоглядних уявлень,
загальнолюдських ціннісних орієнтирів;
• виховання для життя в цивілізованому
громадянському суспільстві. Що має зробити вчитель, щоб вирішувати завдання
формування соціокультурної компетентності учнів і який результат з позиції
діяльнісного підходу може свідчити про його здійснення?
Оскільки
змістове наповнення соціокультурної лінії відбувається завдяки відбору
соціокультурних відомостей освітніх галузей «Мови і літератури»,
«Суспільствознавство», «Естетична культура» тощо, то формування соціокультурної
компетентності передбачає оволодіння школярами знаннями про природні,
економічні, історичні, суспільні, культурні особливості країни, в якій вони
живуть, а також зумовлює глибше розуміння власної духовно-культурної
автентичності через усвідомлення традицій світової культури.
Реалізація
методики формування соціокультурної компетентності учнів у процесі навчання
передбачає використання системи засобів:
-
навчальних програм;
-
методичних комплексів;
-
навчально-методичних посібників.
Аналіз програм, підручників,
навчально-методичного інструментарію засвідчує необхідність систематичної
цілеспрямованої роботи над реалізацією соціокультурної змістової лінії, бо
«соціокультурний блок програм дає змогу уникнути випадковості й безсистемності
в доборі дидактичного матеріалу, які мали місце в традиційній системі навчання
мови, спрямувати процес збагачення мовлення учнів на задоволення потреб їхнього
мовленнєвого розвитку», – зауважує Н.Бондаренко.
Ядром активізації пізнавальної
діяльності учнів, засобом формування їх мовленнєвої культури виступає текст.
Текст втілює культуру в собі, в ньому закладена інформація, що відображає
соціокультурну специфіку мовної спільноти, тому є основною одиницею сучасної культурологічної
освіти. Тексти є універсальним засобом акумуляції людського досвіду. Вивчення
мовних і мовленнєвих явищ має здійснюватися на текстовій основі, яка
систематично розширює кругозір, ознайомлює з найвидатнішими постатями, подіями
національної історії та культури, матеріальними й духовними пам’ятками, із
звичаями й традиціями українського народу, що мають неминущу цінність не лише
для української, а й для світової культури. Система текстів повинна наповнювати
освітній зміст соціокультурної змістової лінії. Комплекс завдань, визначений
учителем, має забезпечити встановлення взаємозв’язків виучуваного мовного
поняття з попереднім. При доборі текстів певної тематики необхідно враховувати
індивідуальні особливості дитини. Важливо, щоб дитина «не загуби ла» отриману
раніше інформацію з певної теми в наступному класі. Для ілюстрації пропонуємо
тексти для контрольних диктантів, які пов’язані з темою «Народні свята України»
